День рідної мови - 2022 р.
Галерея "День рідної мови 22-1"
Мовознавча вікторина у 7-1 класі
Творча робота на Міжнародний фестиваль-конкурс дитячо-юнацької журналістики «Прес-весна на Дніпрових схилах»
«Без мови немає народу, без пісні нема душі».
Ми звикли розуміти поняття “народ” як населення окремої, незалежної та недоторканної країни, але якщо взяти це визначення більш обширніше, то постає питання, що саме створює ідентичність та неповторність населення тієї чи іншої держави?
У першу чергу, характеристикою народу є його мова, це один із найголовніших факторів, що відокремлює спільноту та створює неповторну культуру, оскільки саме народна творчість та багатство культурних здобутків затвердило історичні події тогодення.
Український народ завжди мав здібності до писемності і бажання занотувати свої традиції у історичних мемуарах для наступних поколінь. Надзвичайно важливу роль у цьому зіграла сама мова, на той момент не існувало такої держави як України, вона мала назву “Київська Русь”, а мова “церковнослов’янська”. Перший літопис написаний Нестором Літописцем був створений саме цією мовою, що надавало нам статусу одної з найсильніших та розвинутих держав Європи у середні віки і що зіграє не малу роль у майбутньому. Що ж до милозвучності та усної творчості, то наш народ досяг найбільших висот.
Хотілося б списувати це на пісенність душі, що також є частково одною з причин, але на сам перед так сталося через чисельні намагання знищити українців як расу, народ та особистість в цілому. Це сталося у більшому своєму прояві через не здатність сусідів створювати власний менталітет, звичаї, культуру та затвердитися як соціально грамотна і духовно розвинена держава. Що ж у такому випадку вони могли вдіяти? Правильно, взяти в же готове та видати за своє, таким чином 2 листопада 1721 року Петро I був проголошений батьком Вітчизни, імператором Всеросійським, що після перемоги у Північній війні мало засвідчити нову роль Росії в міжнародних справах. Петро I правильно зрозумів й усвідомив складність тих завдань, які стояли перед країною й приступився до їхнього здійснення. "Реформи Петра були підготовлені попередньою історією народу, були потрібні народу".
Уже до Петра І була написана досить цільна перетворювальна програма, яка багато в чому збігалася з реформами Петра, і яка в деяких питаннях навіть пішла далі них. Одною з головних реформ Петра стала нова назва держави, замість “Московського Князівства” перед світом постала Російська Імперія, назву якої він взяв та перетворив від слова “Русь”. Це були перші кроки до знищення українського народу. В той час українську мову забороняли як найменше у письмі, тому люди за для її збереження та своєї цілісності знайшли інший вихід з ситуації, а саме усну творчість. Чисельні народні пісні, частушки, колядки, вірші, поезії та інші витвори дійшли до сучасників працею багатьох поколінь.
Але якщо в той час ще існувала така не затверджена, але все ж держава як “Правобережна Україна” та “Лівобережна Україна” як спадщина Галицької держави чи як ще кажуть Козацької січі за часів Богдана Хмельницького і також розквіт Гетьманщини за часів Єлизавети Петрівни то при вступі до влади Катерини II Україна була ліквідована як токова і спеціальним указом була запроваджена обов’язкова панщина (кріпацтво). Далі це призвело до настільки збіднілих, втомлених та зголоднілих кріпаків, що ще декілька століть Російська Імперія пам’ятала бунти та державні перевороти під проводом уцілілих гетьманів.
Можливо ми могли б списати все на середні віки та ще не гуманний устрій того часу, алей надалі після червоної революції та занепаду Російської держави, більшовицька влада була націлена на захоплення тільки створеної ЗУНР( Західна Українська Народна Республіка), проіснувати їй вдалося лише два с половиною роки, саме стільки українці змогли триматися під російською окупацією. Одним із най кривавіших боїв того часу вважається бій під Крутами у 1918 році, сама ж держава була внесена до складу СРСР ( Союзу Радянських Соціалістичних Республік) військовим шляхом 30 грудня 1922 року. Саме у з цього моменту почалася одна з найскладніших випробувань у історії українського народу. Українськомовне населення принижували починаючи з не взяття до роботи і закінчуючи таємними відправленнями та засланнями до Сибіру і найдальших частин Росії, усі школи та освітні заклади також були запроваджені російською, українська церква зазнала значних змін, а у багатьох регіонах тотального винищення. Але це було ще тільки початком нового кошмару. Через невеликий проміжок часу українські села почали перетворювати в колгосп, що був добровільно-примусовим для селян, які до цього мали власну землю та господарство. Починаючи з 1921-23 та продовжуючи у 1932-33 роках, радянська влада вивозила тисячі тон зернових порід, тим самим створивши штучний голод. У цих же роках зазнали переслідувань українські діячи як:
v Микола Хвильовий;
v Микола Куліш;
v Григорій Косинка;
v Микола Зеров;
v Лесь Курбас;
v Валер'ян Підмогильний;
v Юрій Яновський;
v Олександр Довженко;
v Євген Плужник;
v Михайль Семенко;
Більшість представників розстріляного відродження були переконані в особливості своєї місії: виховати на нових морально-етичних засадах людину майбутнього, піднести національне мистецтво на вищий художній рівень.
На той час осередком української культури вважалося місто Харків.
Головними літературними об’єднаннями були«Ланка»(пізніше «МАРС»),«Плуг», неокласики«Молодняк»,«Спілка письменників західної України»,ЛОЧАФ(об’єднання армії та флоту). Найвпливовішим був«Гарт», який пізніше був перейменований на«ВАПЛІТЕ»(«Вільну Академію Пролетарської Літератури»). Окрім того, за часів СРСР багатьох українських діячів були приписані до Росії, лише через російську мову, хоча навіть у цьому випадку вона була насильно нав’язана українському народові
Саме таким чином протягом багатьох століть російська влада цілеспрямовано намагалась стерти українську мову та культуру, саме тому вислів: мова – це найбільший та найміцніший кордон який може створити український народ, є безсумнівно вірним. Якщо братися до висловлювань та закликів будь-якого письменника, будь-якого періоду ми можемо побачити саме цей посил:
v Нації вмирають не від інфаркту. Спочатку їм відбирає мову. Ми повинні бути свідомі того, що мовна проблема для нас актуальна і на початку ХХІ століття, і якщо ми не схаменемося, то матимемо дуже невтішну перспективу.Ліна Костенко
v Мова – це доля нашого народу, і вона залежить від того, як ревно ми всі плекатимемо її. Олесь Гончар
v Рідна мова дається народові Богом, чужа – людьми, її приносять на вістрі ворожих списів. Василь Захарченко
v Мова росте елементарно разом з душею народу. Іван Франко
v Мова – духовне багатство народу. Щоб любити — треба знати, а щоб проникнути в таку тонку й неосяжну, величну й багатогранну річ, як мова, треба її любити. Василь Сухомлинський
v Поки жива мова в устах народу, до того часу живий і народ. І нема насильства нестерпнішого, як те, що хоче відірвати в народу спадщину, створену незчисленними поколіннями його віджилих предків. Костянтин Ушинський
Тому важливість мови, для нашого та в цілому будь-якого народу не має бути поставлене під питання.
Мальована Поліна Ярославівна
Савельєва Валерія Юріївна
21 лютого в нашій гімназії цікаво вшанували Міжнародний день рідної мови.
Учні 7-1 класу підготували та провели серед дітей 5 та 6 класів пізнавальну вікторину.
Взяли справу у свої руки кращі знавці мови, відмінники : Товмазов Андрій, Коростиленко Анастасія, Попович Максим, Кривохижа Максим, Смірнов Станіслав.
Галерея "День рідної мови 22-2"
Мовознавча вікторина у 6 класі
Відео
Коментарi