МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

щодо підготовки та відзначення 1025-ї річниці хрещення Київської Русі

28 липня 2013 року, у день пам’яті святого рівноапостольного великого князя Київського Володимира, відзначатиметься річниця Хрещення Київської Русі-України.

Християнство стало культуроутворюючим, смислоутворюючим елементом життя нашого народу. Воно зіграло виняткову роль в історії нашої держави, житті суспільства, розвитку його культури, духовності та моралі.

Позаяк молоде покоління не має чіткого розуміння основних постулатів християнської віри, не завжди може пояснити зміст основних християнських свят, мало знайоме з головними святинями свого краю; орієнтоване на прагматизм, споживацтво; у дитячому середовищі збільшуються прояви таких негативних явищ, як суїциди, наркоманія, алкоголізм, жебрацтво.

У процесі підготовки до відзначення цієї знаменної події, окрім інформування учнів про причини та умови прийняття християнства нашими предками (вони знають про це з уроків історії, літератури) слід подбати про розширення знань школярів про основи християнського віровчення, ознайомлення їх з основними християнськими святами, з головними святинями краю, з храмовою архітектурою, з культурою поведінки в храмі, зі святими рідної землі: рівноапостольними князями Володимиром та Ольгою, святими мучениками Борисом та Глібом, святими Іллею Муромцем, лікарем-чорноризцем Агапітом.

Педагоги повинні пояснити, що це реальні історичні постаті, святість життя котрих засвідчена нетлінними мощами. Їх життя – це зразки для наслідування мудрості, жертовності, милосердя, безкорисного служіння людям. Раніше саме на «Житіях святих», (укладених святителем Димитрієм Ростовським) виховували своїх дітей, читаючи їх вечорами в колі сім’ї. Ця книга була надзвичайно популярною в народі. Рекомендуємо відновити знайомство учнів із нею.

Розповідаючи про життя князя Володимира, учителям більше уваги треба приділити змінам у його вчинках, способі життя після прийняття хрещення, причинах шанування його серед народу та прославлення церквою як рівноапостольного, святого через те, що сила його прагнення до Бога повернула весь хід руської історії.

Однією з важливих тем має бути тема розвитку освіти й писемності на Русі після прийняття християнства, про створення слов’янської азбуки, про святих рівноапостольних братів Кирила та Мефодія, про роль книги, діяльність князя Ярослава Мудрого, про перші руські школи. У своїй роботі вчитель може використати фільми: «Сказання про Хрещення Русі» режисера Валерія Бабича, «Хрещення Русі – найперше свято Вітчизни», «І буде слово» телекомпанії «Глас».

Звертаємо увагу, що при проведенні заходів педагогам слід дотримуватися принципів доступності, культуровідповідності, превентивності. Крім інформаційного навантаження, вони повинні виконувати виховну роль: виховувати любов до Батьківщини, почуття милосердя, любові, співпереживання; будити почуття гордості від того, що ми маємо духовні нетлінні скарби, самобутню неповторну культуру, виплекану на християнському православному ґрунті, силу духу. Естетичне та пізнавальне значення матимуть виховні години на теми: «Десятинна церква – зразок зодчества часів святого Володимира», «Києво-Печерська лавра – духовна святиня України», «Їх надихало Святе Слово» (про біблійні мотиви у творах української, світової літератури та мистецтва).

При проведенні заходів рекомендуємо використовувати краєзнавчий матеріал, що дасть змогу школярам детальніше познайомитися зі своїм рідним краєм. Адже наш край – один із духовних центрів України.

Форми проведення можуть бути такі: бесіда, лекція, диспут, усний журнал, вікторина, екскурсія, круглий стіл, віртуальна мандрівка, вечір духовної музики, виставка книг тощо.

Зупинимося детальніше на екскурсії до святих місць чи до храму. Для її проведення необхідно:

– згоду батьків;

– написати наказ про мету здійснення екскурсії, де слід вказати відповідальних педагогів за збереження життя і здоров’я дітей (на 10 учнів виділяється 1 учитель);

– провести з учнями інструктаж з ТБ;

– провести підготовчу роботу:

а) письмове інформування батьків про мету поїздки, час та місце від’їзду-приїзду, перелік речей, які повинна мати з собою дитина, контактний мобільний телефон учителя. Аркуші з такою інформацією батьки мають отримати у 2-х екземплярах заздалегідь, один із них повернути педагогу з підписом і вказаними телефонами для зв’язку;

б) провести роз’яснювальну бесіду з учнями про правила поведінки в автобусі, виходу з нього, правила дорожнього руху, правила поведінки у святих місцях, форму одягу;

в) дати коротку інформацію про святиню;

г) налаштувати школярів на те, що вони відвідуватимуть незвичайне місце, де потрібно вести себе благоговійно, не розмовляти, не вигукувати, що християни храм називають Божою домівкою, що хлопчики заходять до нього, знімаючи головні убори, а дівчатка – у хустках.

У бібліотеках навчальних закладів повинні діяти виставки творів української та світової літератури християнського спрямування.

Пропонуємо орієнтовну тематику класних годин, присвячених 1025-ій річниці хрещення Київської Русі.

1. Чому наші пращури обрали християнство?

2. Від язичника до рівноапостольного.

3. Чому князя Володимира називали «красним сонечком»?

4. Йти шляхом Божих заповідей.

5. Що означає жити по-християнськи.

6. Духовні ідеали наших пращурів.

7. Святині мого народу.

8. Роль православної церкви в будові християнської держави.

9. Роль святих Кирила та Мефодія в утвердженні християнства.

10. Дванадцять основних християнських свят.

11. Християнські свята в нашому житті.

12. У кожного своя дорога до храму.

13. «Бережіть собори наших душ».

14. Біблійні притчі – пізнання істин людського життя.

15. Сторінками Божого слова.

16. Біблія – джерело вічності.

17. Хрещення в нове життя.

18. Наш рід. Ми християни.

19. В чому полягає суть хрещення?

20. Християнське розуміння відповідальності людини в суспільстві.

21. «Не будуйте на піску».

22. Що означає таїнство хрещення.

23. Зміст церковного таїнства хрещення.

24. Як стати сонечком для ближніх.

25. «Усе, чого бажаєте собі, те і чиніть ближнім».

26. «Любов – це борг, який ми завжди будемо винні один одному».

27. Християнське трактування любові.

28. Був виконавцем Слова, не слухачем лишень.

29. Відмінність християнства від інших релігій.

30. Біблія у творах українських митців.

31. «Як слово Боже душу освятило» (про св. Володимира).

32. Рівноапостольний князь Володимир – зразок милосердя.

33. Дві заповіді любові.

34. Скарби нетлінні.

35. Перша школа на Русі.

36. Духовність - одвічне джерело моралі.

37. Культурно-духовне життя України в різні періоди.

38. Християнські цінності - основа духовності українців.

39. Перлини духовності.

40. До храму власної культури.

41. Духовність - храм душі людської.

42. Вчимося виховувати самі себе.

43. Духовне життя - це творіння добра.

44. Любов - найвища риса духовності.

45. Життя - унікальна цінність.

46. «А ми живі, нам треба поспішати зробити щось, лишити по собі...» (Л.Костенко).

47. Духовне і фізичне здоров’я людини - найвища соціальна цінність.

48. Я - співавтор життя. Це і є щастя.

49. Сторінки минулого Кіровоградщини.

50. З глибин історії рідного краю.

51. Християнські звичаї й традиції Кіровоградщини (Єлисаветградщини).

52. Куди не поїдеш, куди не підеш, ріднішого краю ніде не знайдеш.

53. «Краю мій! Цю сердечну сповідь в ювілейний вінок тобі вкраплю» (А.Корінь).

54. Історичне значення хрещення Київської Русі.

Інформаційні матеріали

Володимир Великий

Володимир прийшов до влади 980 року. Щоб закріпитися в Києві, йому довелося витримати семирічну боротьбу з братами. Сівши на київський престол, Володимир Святославович почав докладати зусилля для зміцнення й об’єднання держави. Народ любив свого князя й називав його «красним сонечком».

Але мало хто знає про нього як хрестителя Київської Русі, про те, що його звуть рівноапостольним, про різку зміну його характеру, світогляду після хрещення.

До хрещення князь Володимир був язичником. Яким було у ті часи слов’янське язичництво? Це не тільки обряди, фольклор, різні ідоли, але і певна психологія, світогляд. Ось декілька штрихів.

Володимир, новгородський князь, іде з дружиною на Київ. Його не зупиняє навіть те, що там князює його старший брат Ярополк, він захоплює київський престол, влаштовує розправу над рідним братом і…бере собі за дружину його вагітну вдову.

А ось Володимир забажав руки Рогнеди, княгині Полоцької. І тоді він захопив Полоцьк, а батьків Рогнеди стратив на її очах, і взяв її таки за дружину.

За свідченням літописця, князь мав кілька дружин. І все це для язичницького світу було нормою. Адже князь – улюбленець богів, і йому все прощається. Ще б пак. Володимир готовий був принести в жертву богам двох варягів-християн. Жертвопринесення не відбулося тільки тому, що піддані князі самі розправилися з іновірцями. Ось що таке язичництво. Людина нашого часу швидше за все вирішила, що це звірство. І сам князь про себе скаже: «Я був як лютий звір».

І ось цей буйний правитель приймає хрещення. Що цьому передувало? У 986 році у Візантійській імперії була смута. Імператор звернувся за допомогою до київського князя. Той погодився, але в нагороду просив отримати руку візантійської царівни Анни, сестри імператора. Для зміцнення авторитету Київської Русі це мало велике значення. До того ж діти б від цього шлюбу мали законне право на візантійський престол. Цього хотів Володимир. А що ж греки? Вони вимагали, як обов’язкову умову, хрещення Володимира, бо нечуваним було, щоб християнка поєдналася з язичником. Та обіцянка їх була лукавою. Коли частина київського війська допомогла придушити повстанців, імператор і не подумав послати царівну до Києва. Тоді Володимир, розлютувавшись на греків, пішов на них війною. І ті змушені були дотриматися обіцянки. У 986 році князь хрестився.

Що відбувалося в його душі після того, ніхто не знає. Хрещення могло бути і політичним кроком князя: щоб і з Візантією поріднитися, і щоб об’єднати воєдино розрізнені слов’янські племена. Але ніхто не сумнівається, що після хрещення Володимир став зовсім іншою людиною, про що свідчать його справи.

Він відмовляється від своїх попередніх дружин і живе лише з Анною. Постійно роздає своє багатство бідним. Почувши євангельське «блаженні милостиві, бо вони помилувані будуть», він наказав кожному нужденному і вбогому приходити на княжий двір і брати все необхідне…але немічні не могли прийти, тоді він наказав положити на вози хліб, м’ясо, рибу, різні овочі, мед, розвозити по місту, запитуючи: «Де хворі і вбогі?» – і роздавати їм все, що треба. Можливо, саме тоді в народі прозвали князя «красним сонечком». Неймовірна щедрість вражала людей. Як знати, чи не це привело багатьох до нової віри. Для чого робив це князь? Адже його ніхто до цього не примушував. Мабуть, він належав до тих людей, які не могли не ставитися серйозно до того, на що зважилися.

Це стосується і знаменитих банкетів князя: туди тепер пускали і київську бідноту. Мало того, почувши заповідь «не вбий», Володимир забажав скасувати смертну кару. І це той безжалісний Володимир! А як же насилля при хрещенні? Воно було? Літопис говорить, що Володимир, закликаючи народ хреститися, заявив: «Якщо хто не прийде завтра на річку, то не буде мені другом». Це насилля? Для сучасної людини, можливо. А тоді, коли людина вважала себе частиною племені, роду , князя сприймали як батька, а не як «гаранта Конституції».

І останнє. Чому ж князя Володимира церква вважає святим? За видатні заслуги перед церквою? Але багато було правителів, які те ж хрестили свої народи. До речі, в народі Володимира визнавали святим ще задовго до офіційного церковного прославлення. Чимось же він вразив серця людей, щось, видно, було особливим у його постаті.

Після хрещення князь різко змінився, він духовно переродився. Християни вірять, що самій людині це не під силу. Князь Володимир – натура цільна, глибока. Церква тому прославляє його як рівноапостольного, що сила його прагнення до Бога повернула весь хід руської історії.

Процес поширення християнства був тривалим і поступовим. Християнство на Русі розповсюджувалося де добровільно, де насильно протягом кількох століть. Можна припустити, що ще в першому столітті нашої ери слов'янські землі відвідав апостол Андрій з місією поширення християнства. Творець слов'янської писемності святий Кирил в одному із слов'янських племен навернув до християнства близько 200 родин, мабуть, в першому столітті було не так вже й багато затятих ревнителів язичництва. До найвідоміших вітчизняних джерел з історії християнства фахівці відносять твори теоретиків київського християнства: “Слово про Закон і Благодать” митрополита Іларіона (бл. 1053 р.), “Послання до смоленського пресвітера Фоми” наступного митрополита-русича Климента Смолятича (1154 р.), “Послання до братії” Луки Жидяти, “Пам'ять і похвалу Володимирові” Якова Мниха (ХІ ст.), “Повість временних літ ” і “Житіє Феодосія Печерського” Нестора (бл. 1056 - після 1113 рр.), “Києво-Печерський патерик” та інші. Що говорять хроніки, які дійшли до нас про хрещення Русі? У "Повість временних літ", зокрема, зазначається: "Володимир повелів опрокинути ідолів – одних порубати, а інших спалити. Перуна ж він наказав прив’язати до хвоста коня і волочити його згори Боричівим узвозом до Ручая і приставив дванадцять мужів колотити його палицями".

З прийняттям християнства на Русі поширилася писемність. Володимир закладав школи в Києві, а згодом і в інших містах. Учителями були священики з Корсуня, які знали слов’янську мову. Хрещення дало нашим предкам вищу свободу - свободу вибору між Добром і Злом, а перемога православ'я подарувала Русі тисячолітню історію.

Ярослав Мудрий

Ярослав Володимирович (Мудрий) (978-1054) – видатний державний діяч і полководець, великий київський князь (1019-1054), син князя Володимира Святославовича і полоцької княжни Рогнеди Рогволодівни.

Ярослав розпочав свою політичну кар’єру дуже рано. На десятому році життя він був відірваний від матері й поставлений батьком намісником у Ростово-Суздальській землі. Коли у Новгороді Великому помер найстарший син Володимира Вишеслав, Володимир несподівано для всіх перевів до Новгорода малого Ярослава. В той час Новгород був другим за значенням містом Київської Русі. Це свідчило про те, що мудрий державний діяч Володимир побачив у малому хлопцеві риси майбутнього правителя.

Чверть століття просидів Ярослав на дуже відповідальному новгородському престолі. Однак вже у 1014 році князь Ярослав відмовився сплачувати данину Києву і лише смерть Володимира запобігла відкритій війні сина з батьком. Протягом 1015-1019 рр. Ярослав вів боротьбу за київський престол зі своїм братом Святополком Окаянним. У 1019 р. він остаточно розбив війська Святополка на річці Альті й став великим київським князем. Однак фактично Ярослав ще протягом деякого часу був змушений ділити верховну владу в державі з братом Мстиславом і лише з 1036 р., після смерті останнього, Ярослав відчув себе повноправним правителем Русі.

Період князювання Ярослава Володимировича позначився піднесенням Давньоруської держави. Недарма він вважається однією з найвеличніших особистостей світової історії. Державний діяч, який зумів розширити територію Давньоруської держави, укріпити її кордони, встановити контакти з багатьма європейськими країнами, князь величезне значення приділяв внутрішньому устрою держави. Насамперед слід відзначити його наполегливість у поширенні християнства (літописці пізнього Середньовіччя називали його «Богохранимим» та «Богомудрим»). За часів Ярослава Мудрого на Русі було засновано перші монастирі – Св. Юрія, Св. Ірини та Києво-Печерський монастир, які стали великими церковними і культурно-освітніми центрами.

Як високоосвічена людина, Ярослав дбав про розвиток освіти в державі. За його розпорядженням було створено школу і бібліотеку при Софіївському соборі, які були відомі на всю Європу. При бібліотеці було зібрано перекладачів, які переклали давньоруською мовою багато грецьких книг.

Вічними пам’ятниками благочестя Ярослава залишаються перлини давньоруської архітектури – храми Святої Софії у Києві та Новгороді. Крім того, за часів правління князя значно розширилася територія Києва. Частину міста було обнесено високими валами (Ярославові вали) з трьома брамами (Лядські ворота, Львівська брама та Золоті ворота). Головний в’їзд у місто відбувався через Золоті ворота.

До історії всіх часів і народів Ярослав Мудрий увійшов і як людина, що зуміла сповна використати в інтересах держави міжнародні династичні зв’язки. Недарма його називали «тестем Європи». Сам князь був одружений з донькою шведського короля Олафа – Інгігердою, згодом – з Анною, дочкою візантійського імператора. Дочка Ярослава Єлизавета вийшла заміж за норвезького короля Геральда Суворого, друга дочка – Анна за французького короля Генріха ІІ, третя дочка – Анастасія була дружиною угорського короля Андріяша І.

За часів Ярослава Мудрого була розпочата кодифікація давньоруського права, результатом якої стало укладення так званої «Правди Ярослава», що становить найдавнішу частину кодексу законів, відомого як «Руська Правда».

Тридцять сім років правління Ярослава Мудрого заклали міцний фундамент розвитку традицій державотворення на українських теренах. Протягом цього часу Давньоруська держава зберігала свою могутність і міжнародний авторитет.

Помер Ярослав у Вишгороді, поховано його у Київському Софіївському соборі.

Словник

Біблія - книги Святого Письма, джерело християнської моралі.

Благодатна - сповнена благодаті божої; благодать - ласка Божа з Його дарами.

Благодать - у християнському віровченні - божественна милість, дарована людині.

Благословення - сходження Божої милості на людину від самого Бога або від людей, які діють за волею Бога.

Вдячність - усвідомлення та оцінка доброго вчинку іншої людини чи Бога стосовно себе і глибока шана та подяка за це.

Віра - упевненість у чомусь, у здійсненні чого-небудь; визнання існування Бога.

Вірність - християнська чеснота людини, яка заслуговує на довір’я.

Гординя - занадто висока думка про себе та свої можливості й зневага до Бога і людей, пихатість.

Гріх - порушення релігійно-моральних догм, настанов і т. ін.; поганий, непристойний учинок, недолік, помилка, недогляд; непорядне, недобре, недозволене.

Гріховність - неправедність.

Добро - все, що виходить від Бога; благо; це все, що позитивно оцінюється Богом, що є важливим для людського життя, що дає можливість людині морально, розумово та духовно жити, зростати, бути щасливою, досягти гармонії і досконалості.

Довіра - ставлення до когось, що виникає на основі віри в чиюсь правоту, чесність, щирість.

Дух - внутрішній стан, моральна сила людини.

Духовність - усвідомлення і вдосконалення особи на шляху пізнання нею Добра, Істини, Краси.

Душа - внутрішній психічний світ людини з її настроями, переживаннями та почуттями.

Егоїзм - життєвий принцип і моральна якість, що означає надання переваги власним інтересам.

Етика - наука про мораль.

Євангеліє - Добра звістка, опис життя і вчення Ісуса Христа. Вміщує норми життя, які передав людям через своїх учнів Ісус Христос.

Жертва - вчинок, що характеризується відмовою від особистих прав, вигод.

Жертовність - здатність людини задля любові до Бога і ближнього віддати їм те, що є найдорожчим, найважливішим, без чого важко обійтися самому, навіть власне життя.

Заповідь - повчання морального характеру, дане людині Богом.

Зарозумілість - негативна риса характеру, що характеризує людину, яка поводиться гордовито, пихато, самовпевнено; зазнається, виявляючи зневагу до інших, вважаючи себе у чомусь вищим від інших.

Зло - відсутність добра, виникає через порушення моралі, закону.

Любов - моральне почуття, що характеризується прийняттям і розумінням ближнього як неповторної унікальної та єдиної особистості, прагнення допомогти, готовність пробачити, співчувати.

Любов

до ближнього - щире почуття прихильності до людини.

Мораль - правила, норми, принципи поведінки людей, що ґрунтуються на їх розумінні, усвідомленні та здатності розрізняти і вибирати добро чи зло у ставленні одне до одного, до суспільства, природи.

Мораль

загальнолюдська - сукупність норм і правил, які визначають найважливіші цінності у житті, поведінку людей, їх ставлення одне до одного.

Моральні цінності - дуже важливі норми і правила життя, які люди вважають добрими.

мужність - якість характеру людини, в якій поєднується хоробрість, рішучість, витримка.

Ненависть - протилежність любові, почуття великої неприязні, ворожості до ближнього.

Непохитність - якість людини, яка проявляє стійкість, твердість у чомусь.

особистість - людина як носій певного характеру, поведінки, культури.

Патріотизм - любов до Батьківщини, відданість своєму народові, готовність заради них на жертви і подвиги.

Повага - почуття шани, прихильне ставлення до ближнього, що ґрунтується на визнанні гідності іншого, важливості його думок і дій.

Подвиг - героїчний вчинок, діяння, спрямоване на досягнення благородної і вкрай потрібної мети і справи.

Покірність - чеснота, що характеризує людину, яка не суперечить батькам і старшим, поступається у власних егоїстичних бажаннях; слухняність, смиренність.

Покликання - внутрішня потреба, схильність, здатність до певної справи, поклик, призначення.

Поступливість - добровільна відмова від чого-небудь на користь іншого або заради чогось.

Праведність - чеснота людини, яка виконує всі Божі настанови; прагне не грішити ні думкою, ні словами, ні вчинками.

Скромність - позитивна якість, властива людині, яка не любить підкреслювати свої заслуги, достоїнства тощо, хизуватися ними.

Смиренність - чеснота, що характеризує людину, яка вміє належним чином себе оцінити, але позбавлена гордовитості.

Совість - це моральна свідомість, моральне почуття в людині; внутрішнє усвідомлення добра і зла; тайник душі, в якому відгукується схвалення чи засудження кожного вчинку; почуття, яке спонукає до істини і добра.

Сором - один із проявів моральної самосвідомості особистості; моральне почуття, в якому людина осуджує свої дії, мотиви і моральні якості.

Спасіння - вільність від гріха та досягнення вищого блаженства.

Спокутування - духовне очищення від гріха.

Страждання - фізичні, душевні, духовні муки, які завдають болю людині.

Сумління - оцінка вчинків, застереження від злого, заклик до відповідальності за свої вчинки.

Християнська

етика - наука про християнські моральні норми і цінності.

Чеснота - доброчесність, позитивна моральна якість людини.

Щедрість - чеснота не скупої і незажерливої людини, яка охоче ділиться своїм майном, коштами або чимось іншим, у разі необхідності не шкодує витрачати що-небудь своє.

Рекомендована література

1. Бетко І. Біблійні сюжети і мотиви в українській поезії к. ХІХ – поч. ХХ століть // Українська мова і література в школі. – 1991. – № 10. – С. 64–70.

2. Біблія в переказі для дітей. Старий і новий завіт. – 3-є вид., перегл. і удоскон. – К.: Українське біблійне товариство, 2003.

3. Білоусова Н. Біблійні сюжети у світовій художній культурі // Зарубіжна література. – 2003. -№1. – С 7-11.

4. Ващенко Г.Г. Виховний ідеал / Ващенко Г.Г. – Полтава : Прапор, 1994.

5. Головащенко С.І. Історія християнства: Курс лекцій : Навчальний посібник. - К. : Либідь, 1999. – 352 с.

6. До джерел духовності: методичні рекомендації та розробки уроків / ред. кол. – Кіровоград: КОІППО, 2008. – 78 с.

7. Жосан О.Е. Моральне виховання на християнських засадах і сучасна школа / Християнська мораль і виховна робота в школі (збірка статей). – Кіровоград: Земська школа, 1998. – С. 27-49.

8. Закон Божий / ред. кол. [уклад. за кн. Серафима Слободського]. – Св.-Успенська Почаївська Лавра, 2004. – 730 с.

9. Здоровий спосіб життя в контексті формування духовного світогляду учнівської молоді: Хрестоматійно-методичний посібник у 2-х ч. / Автор-упор. Г.А. Каліберда. – Полтава : ПОІППО, 2003.

10. Костомаров М.І. Закон Божий (Книга буття українського народу). – К. : Либідь, 1991. – 40 с.

11. Кузик Б.М. Джерело вічності. Основи православної культури : навч. посіб. для учнів / Кузик Б.М., Литвин Л.І. – Дніпропетровськ : АРТ-ПРЕС, 2007. – 432 с.

12. Куценко Л.В. Час вчитися любити: Біблія на уроках літератури. – Кіровоград : Степова Еллада, 1999. – 56 с.

13. Лубський В.І. Релігієзнавство : Підручник / Лубський В.І., Теремко В.І., Лубська М.В. - К. : Академвидав, 2005. - 432 с.

14. Рогова О.Г. Християнська етика та її місце в системі сучасної освіти // Благовіст. – 2006. – № 4. – С. 12-15.

15. Савельєва М.Ю. Біблія : спроба прочитання / Савельєва М.Ю. – К. : КПІ, 1998.

16. Сулима В. Біблія і українська література : навч. посіб. / Сулима В. – К. : КПІ, 1998.

17. Таємниця твоєї душі: Вибрані християнські оповідання і притчі для сім’ї та школи / Упор. В. Семчук. – Нововолинськ : Мінотавр, 2004. – 416 с.

18. Фульмес О. М. Світоч Київської Русі / Фульмес О. М. // Все для вчителя. – 2010. – С. 14-18.

19. Цінності православної культури як фактор морально-етичного виховання школярів : науково-метод. посіб. / автор-упор. Г.А. Каліберда. – Полтава : НПУ, 2007.

20. Чередник Л. Біблійні герої у витворах видатних художників і скульпторів / Чередник Л. // Всесвітня література та культура в навчальних закладах України. – 2000. – № 9. – С. 44-45.