БОГДАН ЛЕПКИЙ (1872-1941)

Богдан Лепкий народився 9 листопада 1872 р. в с. Крогульці Тернопільської області в родині сільського священика Сильвестра Лепкого, який був освіченою і прогресивною людиною, виступав з літературними творами під псевдонімом Марко Мурава, брав участь у виданні часопису «Правда», підготовці підручників для школи.

Писати Б. Лепкий почав дуже рано. Ще в другому класі гімназії під впливом бабусиних оповідей написав поему про русалок. Після закінчення гімназії Б. Лепкий вступив до Академії мистецтв у Відні, однак не був задоволений фахом і згодом перейшов до Львівського університету. Близькими друзями Б. Лепкого були О. Маковей, І. Копач, О. Макарушка. Приятелював Богдан з молодим математиком Климом Глібовицьким, техніком Юрком Тобілевичем (сином І. Карпе н к а-Карого), поетом Миколою Вороним та багатьма іншими діячами літератури і мистецтва. На ці роки припадає активна літературна діяльність Б. Лепкого: він пише поезії, оповідання, перекладає, виступає з доповідями на засіданнях студентського товариства «Ватра». 31895 р. його твори починають дедалі частіше з'являтися на сторінках «Діла», «Буковини»та інших періодичних видань.

Після закінчення Львівського університету (1895) — знову Бережани, гімназія, де Б. Лепкий стає вчителем української та німецької мов і літератур.

У середовищі учасників львівської літературної групи «Молода Муза», до якої належав Лепкий, його називали професором. Одна за одною виходили книжки його оповідань: «З села»(1898), «Оповідання», «Щаслива година»(1901), «В глухім куті»(1903), «По дорозі життя»(1905), «Кидаю слова»(1911); збірки віршів «Стрічки»(1901), «Листки падуть», «Осінь»(1902), «На чужині»(1904), «3 глибин душі»(1905), «Для ідеї»(1911), «З-над моря»(1913); літературознавчі дослідження «Василь Стефаник»(1903), «Начерк історії української літератури»(1904), «Маркіян Шашкевич»(1910), «Про життя великого поета Тараса Шевченка...»(1911); переклади польською мовою «Слова о полку Ігоревім»(1905; переклад високо оцінив І. Франко) та збірки оповідань М. Коцюбинського «В путах шайтана»(1906).

Поступово полегшувалося матеріальне становище: Б. Лепт кий склав екзамени на професора гімназії і, крім цього, став доцентом «виділових курсів»для вдосконалення кваліфікації вчителів.

Б. Лепкий був активним учасником громадського життя, виступав на вечорах, присвячених видатним діячам культури (М. Шашкевичу, Т. Шевченкові, М. Лисенкові, І. Франкові).

Перша світова війна застала родину Лепких в курортному селищі Яремча на Гуцульщині.

Після окупації Польщі фашистською Німеччиною становище письменника стало особливо важким: він втратив посаду в Краківському університеті.

Помер Б. Лепкий 21 липня 1941р., похований у Кракові на Раковецькому цвинтарі. У 1972 р. на могилі письменника було встановлено барельєф, а його ім'ям названо одну з вулиць міста, яка тепер перейменована.