/Files/images/1_OKO/218587783_843083256585691_4534230188008473240_n.jpg

Програма обміну молоддю "Прислів'я у кадрі"

Завдяки десятирічній співпраці нашого закладу освіти з громадською організацією «Разом для молоді», за підтримки Міністерств освіти Республіки Польща та України, Українсько-польської Раді з обміну молоддю, за участі Фонду підтримки та розвитку творчості молоді «Конвіво», - у липні 2021 року була реалізована вже друга Програма обміну молоддю, у якій взяли участь 14 учнів ГНТН та 14 учнів з міста Лодзь, Польща.


Початок подорожі ледве не закінчився ПРОВАЛОМ….

19 липня наша команда з 14 учнів 9-11 класів та двох педагогів о 00.10 виїхали з Кропивницького до Борисполя/Files/images/1_veresnya/0999.jpg автобусом фірми «Автолюкс». Нас чекала довга,майже п’ятигодинна, поїздка до головної повітряної гавані нашої країни – аеропорту «Бориспіль», терміналу «D», який було зведено у 2010 році до чемпіонату «Євро 2012»..

О 4.50 ми вже проходили перевірку на вході до величезного/Files/images/1_veresnya/0988.jpgаеровокзалу. Група прибула до аеропорту за 5 з половиною годин до відправлення, але все ж мало не спізнилася свій рейс. Причина – аеропорт перевантажений. До пандемії працював ще один термінал – «F», який переважно обслуговував лоукости та чартерні рейси на курорти Туреччини та Єгипту. Але зараз «F» закритий, а рейсів, напевно, стільки ж, як до пандемії.

/Files/images/1_veresnya/09877.jpg

Ми стояли першими на стійці реєстрації, раніше інших пройшли таможню та прикордонників, але останній з 16 членів нашої групи відійшов від стійки останнього/Files/images/1_veresnya/IMG_20210719_082931.jpg контролю за 8 хвилин до закриття виходу на рейс (вихід зачиняється за 30 хвилин до відльоту, а 30 хвилин – це час на перехід, або переїзд пасажирів до літака, посадки до нього, перевірки систем літака перед вильотом).

Наша група бігла довжелезним коридором до 12 виходу на посадку, але на 10 номері виходи закінчилися. Нам треба було ще на ескалаторі з’їхати на поверх нижче та подолати ще пару сотень метрів. Коли ж, нарешті, ми добігли до виходу «12»…. Там не було нікого: ні натовпу пасажирів, ні працівників аеропорту…. Нікого. І на табло не було ніякого напису…. До закриття виходу залишилося… 3 хвилини… Запізнилися…. Подумали усі… На початку подорожі вже стався такий збій… Але ж ми приїхали так заздалегідь!

За хвилину з’ясувалося, що ми не спізнилися – ми домчали ПЕРШИМИ ! Першими! І ще 20 хвилин споглядали, як «висунувши язика», з червоними обличчями, з криками «Це сюди!», «Він тут!», «Дванадцятий тут!», - підбігали валізи із своїми власниками, якім теж треба було сісти на рейс авіакомпанії «RYANAIR» на рейс до польського Вроцлава. Дуже добре, що літак спізнився на 20 хвилин.

Півтори години льоту і ми у аеропорту міста Вроцлав.Але ще майже 4 години нам прийшлося стояти у черзі до вікна польської прикордонної служби.Мікроавтобус, який довго чекав нас у аеропорту, з'явився за п'ять хвилин після нашого дзвінка до водія. І ми поїхали у напрямку до гір.

У місті Еленя Гура, яке розташувалося у самого підніжжя гір, зробили зупинку біля торговельного центру, щоб придбати сім-картки до телефонів та деякі польські/Files/images/1_veresnya/IMG_20210719_113057.jpg смаколики, але у першу чергу, звісно, води та соку, бо жодну рідину не можна брати із собою у літак.

О 17.00 по Києву ми були вже в Пшесеці – курортній місцевості, де одне село планомірно переходить у інше, а за наступним вже й кордон з Чеською Республікою.

Наступне наше завдання у перший день перебування – познайомитися та порозумітися з нашими друзями – польською молоддю, нашими однолітками… За цю добу ми мали багато хвилювань, переживань, вражень. Стільки ж не отримати й за місяць звичайного життя… Я так думаю. Це були неймовірні враження!

Олег Тимошенко


Знайомство з польськими підлітками. Перший вихід у ліс

Спочатку знайомство з польською групою йшло дуже повільно. Ми знали лише ім'я 1-2 учасників і майже не/Files/images/1_veresnya/IMG_20210719_194856.jpg розмовляли з ними. Більшість підлітків-поляків погано розуміли українську та англійську мови. Тому легше було спілкуватися зі своїми друзями. Також важливим було те, що групи були сформовані ще до подорожі, тому ламати ці стіни було важко. Але спільні завдання та гра в УНО все змінили. Ми познайомилися, почали спілкуватися, задавати один одному питання, ділитися цікавинками. Повільно, поступово, але впевнено налагоджувалося спілкування між групами.

/Files/images/1_veresnya/IMG_20210720_112515.jpg Похід на водоспад «Подгурний» був/Files/images/1_veresnya/IMG_20210720_112427.jpg першим виходом за межі бази відпочинку, під час подорожі ми могли спокійно пофотографувати природу Карконош. Перед виходом поділилися на групи, де була рівна кількість учасників з обох країн, але ці «кордони» швидко зламалися і ми розійшлися лісом у пошуках натхнення. Водоспад сподобався всім. Гірські струмені буди досить холодними, але знайшлися люди з числа туристів, які сміливо занурювалися у неглибокі «чаші» утворені скелями та водою.

Зелений, не спотворений людською діяльністю, ліс зачаровував своєю красою. Єдиною проблемою було те, що нам було дозволено ходити лише в полі зору/Files/images/1_veresnya/IMG_20210720_112206.jpg вихователів, тому велика кількість цікавих місцин – скель над бурхливою течією, таємничих печер та дивовижні провалля між поваленими буревієм деревами, були недоступні. Але вчителів теж можна зрозуміти: якби ми загубилися, відповідальність «впала» б на них. Після водоспаду ми зайшли в до місцевого будиночка, де розташовано міні-магазин і поїли морозиво. Воно було дорогуватим, але дуже смачним!

Знайомство з польською кухнею пройшло не просто для багатьох. Кисла їжа не всім подобалася. Навіть соус, який повинен бути гострим, був з кислинкою! Але я пройшов цей етап дуже легко і завжди з'їдав усе. Навіть в обід просив добавки. Найсмачнішим було м'ясо. Його я їв з неймовірним задоволенням.

Роман Кузений


Інтеграція? Інтеграція!

Я вирішила взяти участь в цьому проекті для розширення/Files/images/1_veresnya/IMG_20210720_17414111.jpg кола своїх друзів, розширення кругозору. Це великий шанс розвинути свої мовні здібності та спробувати порозумітися з однолітками, такими самими як ми, але з іншої країни, з іншою мовою ! Я була впевнена, що буду спілкуватися з ними і не соромитися )) ТАК ВСЕ Й СТАЛОСЯ !!!

Спочатку було незвично чути польську, англійську, українську, російську мови ОДНОЧАСНО. Голова йшла обертом)))). Але згодом у мене сформувався свій підхід до кожного, і я вже знала, якою мовою краще спілкуватися з Мальвіною, Олександром, Кінгою, Мартою чи Криштофером.

Щодо спільних заходів , то я з радістю приєднувалася до програмних дискусій, праці, творчих завдань. Кумедно будо спостерігати, як кожен намагався щось пояснити на тій чи іншій мові

/Files/images/1_veresnya/97D8277A-14ED-459B-ACD4-8D6B300B7DA3.jpg

ДИСКОТЕКИ ! Були справді крутими!!! Наші учасники/Files/images/1_veresnya/диско.jpg мали змогу послухати та оцінити польські пісні, так як і вони - українські. Спочатку трошки соромилися разом танцювати, запрошувати на танець, але пройшло трохи часу, і всі вже «відривалися по повній», атмосфера була неймовірна! Звук був чудовий, музику обирали самостійно на смартфоні та передавали її на велику колонку по «блютузу». 8 різнокольорових світлодіодних прожекторів створювали фантастичний антураж… Незручність полягала тільки у тому, що за польськими законами після 22.00 не можна шуміти. Незадоволені сусіди можуть викликати поліцію…

На підсумковому вечері кожна група представляла свою/Files/images/1_veresnya/IMG_20210719_210709.jpg країну, місто та школу. У кожного була змога поділитися своїми враженнями, написавши переваги та недоліки Програми обміну молоддю, та надати пропозиції щодо покращення проекту на наступний раз.

Ще під час підготовки до подорожі ми домовилися, що заспіваємо пісню «Червона рута». Нагадали слова, завантажили у переносну колонку «мінусовку» та декілька разів заспівали її – на зустрічі з місцевими активістками, бабусями, які завітали до нас, та на останньому зборі. Ми співали усією дружньою сім’єю ))). Польські учасники спробували заспівати українською, ми заздалегідь зробили транскрипцію українського тексту латинськими буквами. Вийшло непогано! Усім дуже сподобалася наша пісня, її потім увесь день наспівували.

/Files/images/1_veresnya/IMG_20210725_100143.jpg

Ранок останнього дня. Шоста година… Прощання було/Files/images/1_veresnya/IMG_20210726_064512.jpg дуже болісне!!! У це майже неможливо повірити – усього 7 днів, але ми зблизилися та прив’язалися один до одного. Звичайно, хотілось би провести більше часу разом. Сльози, розчарування, безліч обійм - все це було! На згадку ми подарували одне одному фотографії, щоб мати згадку про ці чудові дні. А ще ми підготували сюрприз – презенти з українських шоколадок та цукерок кожному учаснику проекту з польського боку, а також для тих, хто забезпечував нам пристойні умови перебування - завідуючій базою, чудовій пані Терезі, керівникам польської делегації – пані Марії та пані Йоланті, а також працівникам кухні. У відповідь наші нові друзі почастували нас польськими смаколиками.

За кілька годин, коли ми вже доїхали до Вроцлава, нам надсилали відео, де поляки співали «Червону руту» вже без нас і говорили, що їм не вистачає наших посмішок, що вже немає тієї атмосфери, показували не накриті столи у їдальні, пусті ліжка у кімнатах.... Боляче було…

/Files/images/1_veresnya/IMG_20210723_221904.jpg

Я назавжди запам’ятаю цю поїздку, вона була найкращою!!! Радість і сльози, розваги та труднощі, але я знаю, що дорогу подолає тільки той, хто йде. Нам треба рухатися, робити щось корисне, позитивне. Тоді життя буде в радість, яскраве та цікаве! Сподіваюсь , що наступного року ми знову зустрінемося і проведемо час з користю, але щоб часу було більше ...

Хочу сказати спасибі дорослим, які влаштували цю поїздку. Все було на вищому рівні ! Дякую від себе, учасників проекту та моїх батьків)))

Катерина Чижикова


/Files/images/1_veresnya/IMG_20210725_175952.jpg

Фотокамери з 60-х років ХХ сторіччя

Я раніше не мав досвіду роботи з аналоговими камерами. Бачив тільки у фільмах. Не сподівався, що буду/Files/images/1_veresnya/GElsbkC76iWpND4Y.jpg працювати з апаратами, про володіння якими мріяли навіть не мої батьки – напевно дідусь. Спогади про це точно залишаться зі мною на все моє життя. Ці перші відчуття від тримання такої старовинної техніки в руках не зрівняються ні з чим. Мені довірили фотоапарат "Praktica L"? який був зібраний у Німецькій Демократичній Республіці у 1969 році. Сім днів, які я провів у Пшесеці, я був з ним нерозлучним і з задоволенням знімав усе, що на мою думку, гідно мало відбитися на фотоплівці.

На жаль старовинні фотоапарати відрізняються від цифрових тим, що у перших лише 36 кадрів. Якщо з сучасною апаратурою можна робити тисячі знімків і потім відбирати на комп'ютері вдалі, то з їх предками такого вже не зробиш… Тем не менше фотографування на аналогові фотокамери я вважаю цікавим хобі і з рекомендую вам. Адже "усе нове - це забуте старе".

Володимир Дяченко


Автобусна екскурсія курортними містами

Під час подорожі до Польщі за програмою обміну /Files/images/1_veresnya/Marta_Kawecka8.jpeg української та польської молоді ми знайшли час і для відвідування курортів Каспач, Тепліце, міста Еленя Гура та атракціону "Альпійський спуск ".

Перше місце, яку ми відвідали – перенесений дерев’яний Храм Ванг, який збудували без жодного цвяха на межі 12-13 століть у Норвегії. Але у 19 столітті, рятуючи її від знесення, храм викупили, розібрали, перевезли та встановили у Карпачі. Зараз ця дерев’яна споруда – найбільш відвідуваний храм Польщі.

Хоча Каспач – гірськолижний курорт, але влітку там дуже цікаво. В основному відпочивальники – це родини з дітьми. І на відміну від України, більшість сімей мають не 1-2 дитини, а 2-3. Вони орендують житло для того, щоб пройтися пішки 5-15 кілометрів по лісним та гірським тропам, насолодившись чистим повітрям та намилувався неперевершеними краєвидами.

/Files/images/1_veresnya/4t6a6498.jpg Ми пройшлися центральною вулицею та знайшли цікавий атракціон. Нам вдалося навіть і літом проїхатися на санчатах, правда, вони ковзали не по снігу, а їздили по рейках. Це була чудова можливість зробити більше гарних фото,

Атракціони приваблюють нас перевантаженнями, центробіжною силою, імітацією небезпеки, а у цьому – "Альпійський спуск", розміром з невелику гору, - було все «в одну флаконі». Емоції просто «зашкалювали»!

Далі ми переїхали у старовинне місто Еленя Гура,/Files/images/1_veresnya/IMG_20210722_141321.jpg пройшлися головною площею Ринок . Зробили цікаві фото з різноманітними інсталяціями. У передмісті Еленї Гури – Тепліце ми прогулялися великим парком з красивими клумбами, фонтанами, де відпочивають пацієнти санаторіїв. Саме тут, з глибини 2000 метрів піднімається на поверхню мінеральна вода з температурою 87 градусів. Вона має лікувальні властивості, які помітили ще у 13 столітті і у 1281 році заснували лікувальні заклади.

В цілому ця невелика подорож до міста і курортів/Files/images/1_veresnya/Marta_Kawecka15.jpeg була дуже продуктивна. Багато фото тієї місцевості прикрашали нашу виставку. Обов'язково хочу відвідати ці місця ще раз)

Янушева Анна


/Files/images/1_veresnya/IMG_20210722_164055.jpg


Друкувати фотографії самостійно? Це як?

Це був мій перший досвід у процесі обробки фотоплівки, друкування фотографій у побутових умовах, як це робили у 20 сторіччі наші дідусі. Цей процес, я думаю, запам'ятається мені на все життя.

Вночі, я допоміг польській групі з організацією даної процедури під відкритим небом.

Ми розмістили апаратуру і забезпечили себе всім необхідним для прояву фотографій. Подібна, але маленька лабораторія, була всередині бази, оскільки вона була маленькою, то працювало там всього 3 людини, разом зі мною. Однак це не завадило мені насолоджуватися цим магічним процесом прояву фотографії, коли на білому тлі фотопаперу поступово з’являються образи, які щойно були тільки на фотоплівці. До того ж у негативному відображенні. Я залишився задоволений, як поїздкою, так і процесом створення фотографій, що ми проявили тими ночами ...

Михайло Чепко


Здолати вершину – подолати свої страхи та дізнатися про свої можливості

На один з днів нашого Проекту була/Files/images/1_veresnya/IMG_20210724_164619.jpg запланована пішохідна подорож до замку «Хойник», який розташований майже 800 років на маківці гори «Хойник» неподалік (як нам здавалося) від нашої бази. Зранку ми вийшли до гори Хойник, цей шлях був найдовший за весь проект, почалася наша дорога з рівного асфальту, який з часом змінився на вузькі гірські стежки з корінням та камінням, що ускладнювало підйом у декілька разів.

/Files/images/1_veresnya/IMG_20210724_164636.jpg Несподівано, коли ми підійшли до вказівника «Національний парк», з’явився парубок , років 16 з бездротовим терміналом у руці. Уявляєте – у лісі термінал… Нам треба було сплатити за вхід до Національного парку. Отримавши квитки ми пішли далі лісом, який за кількасот метрів розступився і ми побачили велику скелю, піднятися на яку можна по кам’яним сходам, що змійкою піднімали усіх охочих вверх, до неприступного замку «Хойник».

Після того як ми увійшли до замку, побачили старовинні стіни, темницю та оглядову вежу. З її висоти відкривається просто фантастична панорама на околиці – гори, місто Еленя Гура, передгір’я Карконош. Ми також прослухали аудіо-екскурсію у якій розповіли про історію споруди. Нас вона дуже вразила, ми довго розмовляли про історію цього замку.

/Files/images/1_veresnya/IMG_20210724_131026.jpg

Всю дорогу додому ми обговорювали історичні події у яких Замок Хойник брав активну участь. Як показав смартфон – ми пройшлися лісом-горами 13 кілометрів.

Андрій Покидько


Зустріч з місцевими жінками – активістами Ради гміни Подгужин.

Відповідно до Проекту, для спілкування з носіями місцевого фольклору у нас була за планова зустріч з жінками поважного віку, які проживають у цій місцевості – селах Подгужин, Пшесека та Захелмье. Ми розраховували, що на зустріч прийдуть 1-2 місцеві жительки, але цікавість до проекту була дуже висока, і до нас прийшли одразу 7 гостей!

/Files/images/1_veresnya/56.jpg

Вони були літніми жінками, з іноді глибокими зморшками, що свідчать про багатий життєвий досвід. Одразу видно, що вони гарні подруги - їх розмова супроводжувалась гумором, усмішками, гумором та доброзичливими поглядами. Кожна з них розповіла свою історію життя. Усі слухали дуже уважно про те, якими були складні попередні часи, як довелося ще в дитинстві переїхати до Польщі (відповідно до плану переселення українців з Західної України до Польщі на землі, з яких виселили німецьких громадян до Німеччини). Важко було слухати про те, що деякі їх родичі залишилися і донині проживають в Україні, розділені тисячею кілометрів та державними кордонами. Після цих історій, вони сказали, що для них Україна - перший дім, про який вони не забувають та пишаються своїм корінням, що було дуже зворушливо у той момент.

Ми заспівали «Червону руту», чим викликали сльози радості та смутку за Україною…

/Files/images/1_veresnya/67.jpg

Далі ми запросили гостей оглянути фотовиставку, розміщену у середині бази. Там ми подякували жінкам за зустріч та зробили наш Проект ще цікавішим. Вони, в свою чергу, подарували фотоальбоми з краєвидами околиць та залишили два великі торти, зроблені власноруч. А ще - залишили приємне почуття, яке відчуваєш тільки у такі моменти.

/Files/images/1_veresnya/788.jpg

Олексій Тодосієв


Прислів’я польські, прислів’я українські.

Виконуючи завдання Програми обміну учасники з обох країн підготували порівняльну таблицю, у якій відобразили частину прислів’їв українського та польського народів:

Przysłowie PL Прислів'я польські
Podobne przysłowie UA
Прислів'я українські
Dosłowne tłumaczenie
Переклад
To samo znaczenie przysłowie, ale w innym wyrażeniu Такаж думка закладена у прислів'я іншими словами
1 Dobrze jest rozpalić ognisko bo jest coś do rozpalenia · Добре мати вогонь, коли вдосталь палива · Добре їсти, коли є що їсти · Дорога ложка до обіду
2 Każda podróż zaczyna się od pierwszego kroku · Подорож довжиною в тисячу миль починається з першого кроку · Найважче зробити перший крок
3 Las jest duży i nie znajdziesz dobrego drzewa · Ліс великий, а путнього дерева не знайдеш
4 Nie nasza polna jagoda · Не нашого поля ягідка
5 Każde stworzenie w parach · Всякої тварі по парі
6 Lepiej raz zobaczyć niż trzy razy usłyszeć · Краще один раз побачити, ніж сто разів почути
7 Nie ma drabiny do nieba · Нема тієї драбини, щоб до неба дістала
8 W zdrowym ciele zdrowy duch · У здоровому тілі - здоровий дух
9 Z małej chmury duży deszcz · З великої хмари малий дощ · Багато галасу знічев'я · Багато галасу даремно
10 Być sam jak palec · Бути самотнім, як палець · Один у полі не воїн
11 Gdzie miłość panuje tam niewiele brakuje · Де любов панує, там мало чого бракує
12 Komu w drogę temu czas · Час вирушати в дорогу
13 Nie pluj do studni bo będziesz się z niej musiał napić wody · Не плюй у криницю — доведеться води напитися
14 Zanim zostaniesz królem musisz zostać rycerzem · До того, як стати королем, ти мусиш стати лицарем · Щоб зробити яєчню, треба розбити яйце. · Не скуби гуску, поки не зловиш.
15 Jeśli boisz się wody nie kąp się · Води боятися - не купатися · Вовка боятися – до лісу не ходити
16 Kto w ul dmuchnie temu gęba spuchnie · Хто у вулику дуне – в того губа розпухне · Обізвався грибом, лізь у кіш · Обізвався грибом, то лізь у борщ · Хто стає вівцею — того стрижуть. · Пустився в бійку — чуба не жалій · Вола звуть у гості не мед пити — воду возити · Купили хріну, треба з'їсти! · Плачте, очі, хоч повилазьте: бачили, що купували — грошам не пропадати.
17 Woda pokrywa wszystko a brzegi kopią · Вода усе ховає, а береги спрямляє · Все таємне стає явним
18 Сiekawość to pierwszy stopień do piekła · Всюдисущої Галині на базарі носа відірвали. · Не встромляй носа, куди голова не лізе
19 Na języku lód a w sercu miód · На язиці медок, а в серці льодок · М’яко стеле, та твердо спати. · Посмішка на устах, а камінь у кишені. · Гарно колишеш, та сон не бере · Цукру хоч повний віз, а віз усе солоний
20 Prawdziwych przyjaciół poznaje się w biedzie · Друг пізнається в біді · У лиху годину узнаєш вірну людину · При горі та в лиху годину пізнаєш вірну людину.
21 Wszędzie dobrze gdzie nas nie ma · Добре там, де нас немає ·
22 Każda żaba swoje błoto chwali · Кожна жаба своє болото хвалить · Кому як болото, а мені так як золото. · Людям як повітка, а мені як квітка. · Усякий кулик до свого болота звик. · Кожна птаха своє гніздо хвалить. · Кожна лисиця свій хвостик хвалить.

Підготовка та відкриття фотовиставки «Прислів’я у кадрі» у актовій залі гміни Подгужин

Зранку, 23 липня, наша українсько - польська делегація прибула на місце проведення фотовиставки. Це була велика, світла актова зала, місцевого Будинку культури, яка послужила нам просто ідеальним простором для творчості - там справді було де розгулятися. А тому, навіть не маючи точного плану дій, ми одразу ж натхненно взялись до роботи.

/Files/images/1_veresnya/IMG_20210723_112948.jpg /Files/images/1_veresnya/IMG_20210723_113023.jpg

Працювали всі разом: хтось совав столи і носив стільці, хтось готував стенди, відбираючи й впорядковуючи наші фотографії. Декілька чоловік були зайняті фільмуванням цього процесу. Було чутно гучні розмови та веселий сміх, навколо панувала дружня, навіть сімейна атмосфера.

/Files/images/1_veresnya/DSC00496.JPG /Files/images/1_veresnya/DSC00583.JPG

Ще одна група прив’язувала мотузки з плакатами з балкону другого поверху. Напевно саме в цій момент я зрозуміла, що всього за декілька днів ми встигли стати не просто гарними знайомими, а справжніми товаришами!

/Files/images/1_veresnya/IMG_20210723_121026.jpg /Files/images/1_veresnya/IMG_20210723_1151101.jpg

Зрештою, через декілька годин ми нарешті закінчили підготовку. Результат перевершив усі наші сподівання - спільними зусиллями фотовиставка вийшла просто неймовірною.

/Files/images/1_veresnya/IMG_20210723_124846.jpg

Ми були дуже задоволені собою, адже розуміли, що витрачені сили й час точно були того варті - тепер там, у Польщі, у маленькому об’єднані громад - гміні Подгужин є невеличке нагадування про нас і нашу участь у такому крутому Проєкті як "Прислів'я у кадрах". Ця виставка буде експонуватися до кінця вересня 2021 року.

/Files/images/1_veresnya/IMG_20210723_130523.jpg

Смиченко Ольга


Краків – старовинний та величний

Одним із запланованих завдань нашого післяпроектного перебування у Польщі, було відвідування міста Кракова, одного із найдавніших міст Польщі і розташованого на її півдні країни.

/Files/images/1_veresnya/krakow_rynek_2_1170r.jpg /Files/images/1_veresnya/IMG_20210727_145404.jpg

Краків є перлиною національної культурної спадщини не тільки поляків, а Європи в цілому. Краків шість сторіч з гідністю виконував функції столиці і резиденції королів. Це надзвичайне місто, що лежить над Віслою – найбільшою з польських рік. Воно приваблює туристів із усього світу. Кракову присвоєно звання Європейського міста культури.

/Files/images/1_veresnya/IMG_20210727_141705.jpg

Ми змогли упевнитися у величності цього міста вдосталь, не забувши зробити неймовірні фотографії, які постійно будуть нагадувати усю красу, що ми встигли побачити.

Спочатку ми звичайно вирішили заселитися у наш хостел, щоб залишити там свої речі. Ще на шляху до нього ми відзначили красу Кракова та кількість визначних пам’яток, які він має. Коли ми прийшли у хостел, нас зустріли дуже гостинно. Нам сподобався дизайн та розміщення кімнат, все було зручно та там було все необхідне.

/Files/images/1_veresnya/218020985.jpg

Після заселення ми вирішили пообідати національними польськими стравами. Для нас було замовлено обід в Музичній Академії. Звісно – не у концертній залі, а у кафе «Метроном», яке розташоване на останньому, 7 поверсі стародавньої будівлі. Ми були приємно вражені чудовим видом на Старе місто, який відкривався з відкритих та засклених терас цього кафе.

/Files/images/1_veresnya/панорама-i-кракова-.jpg

Страви польської кухні – традиційний суп «Журек» з трьома видами копчених ковбасок, м’ясні рулетки - були достатньо смачними. Але картопля фрі та відбивна не мали конкуренції.

Нарешті настав час подивитися Старе місто не з висоти польоту птаха, а з рівня брущатки. Ми пройшлися «Королівською дорогою» та завітали на площу Малий Ринок та Головний Ринок. Навколо них розташовано цікаві будівлі та релігійні споруди.

Площа Головного Ринка є однією із найбільших того типу площ в Європі, розміром 200 х 200 м (4 Гектари). Сам Ринок був закладений у 1257 р. під час того, як Краків здобув Магдебурзьке право.

/Files/images/1_veresnya/default_89815.jpg

Сьогодні, довкола тієї найбільшої середньовічної площі Європи квітне та вирує життя, а сам Ринок є досконалим місцем для організації святкових ярмарків, різноманітних концертів та фестивалів.

Хоч ми і не побували ні на одному з фестивалів, ми все одно змогли гарно провести час, проходячи між яскравими спорудами минулих століть, не забувши придбати собі декілька сувенірів.

На вечерю ми вирішили самі купити собі продуктів та щось приготувати. Це було правильне рішення з фінансової точки зору, та ще для того, щоб зробити стосунки між нами ще міцнішими. Адже, де ви знайдете більше душевних розмов, ніж пізно увечері за філіжанкою кави чи чаю?

/Files/images/1_veresnya/photo5jpg.jpg /Files/images/1_veresnya/109795245.jpg

Ніч теж не проминула у нас без пригод, тому що спочатку пішов дощ, на який ніхто не звертав увагу, так як всі очікували його ще в обід. Але потім розпочалася невелика буря, яка змусила нас позакривати вікна, щоб ми не застудилися.

Ранок нас зустрів сонячними променями, а про нічну бурю нагадували тільки кілька калюж. Ми вирішили повторити нашу ідею зі самостійним приготуванням їжі, тобто самостійно приготували сніданок. На щастя, так сталося, що у нас була своя кухня, тому у нас не виникло незручних моментів з іншими людьми, які проживали у хостелі.

Дівчата допомогли педагогам, що нас супроводжували, накрити великий стіл на 16 осіб, в Вова Дяченко, за власної ініціативи, допоміг помити посуд, ножі та виделки.

О 12 дня настав час для виселення, але нам люб’язно дозволити залишити свої важкі валізи у хостелі. Ми потім ще багато разів дякували їм за таку послугу.

На другий день візиту до Кракова у нас було набагато більше часу та сил на відвідання цікавих місць. Напевно, Почнімо з королівського замка Вавель.

/Files/images/1_veresnya/IMG_20210727_130051.jpg

Вавел — це замковий комплекс на однойменному пагорбі в Кракові. Нам було дуже цікаво зазирнути хоча б на мить на місце, де раніше коронували майбутніх правителів цієї країни. Де і зараз відбуваються дуже важливі події у житті польського суспільства. Наприклад саме тут, у внутрішньому дворі замку, відбулася зустріч Президента Польщі Анжея Дуди з Папою Римським у 2016 році. Тоді до Кракова з’їхалося до 3 мільйонів осіб-паломників.

/Files/images/1_veresnya/IMG_20210727_131819.jpg

Ми дізналися цікаву легенду пов’язану з замком Вавель./Files/images/1_veresnya/krakow_1r.jpg Вона - про Вавелського Дракона, якого звали Живоглотом. Він нібито жив у печері біля підніжжя Вавелського пагорба у Кракові. Згідно з найдавнішим варіантом цієї легенди (XII ст.), викладеним Вікентієм Кадлубеком, у часи правління короля Крака у Кракові з'явилася істота — дракон. Раз на тиждень йому належало приносити у жертву вівцю; якщо ж він не одержував її, то пожирав людей. Щоб врятувати місто від чудовиська, Крак послав двох своїх синів, Крака і Леха, вбити дракона. Здолати змія в поєдинку сини не змогли, тому пішли на хитрість. Вони набили шкіру вівці сіркою, і, проковтнувши це опудало, дракон задихнувся.

Після смерті чудовиська брати посварилися через те, кому з них належить перемога. Один з братів убив іншого, а повернувшись до замку, сказав, що другий брат загинув у битві з драконом. Однак після смерті Крака таємницю братовбивці було розкрито і його вигнали з країни.

Нам випала можливість побачити, як Дракон видихає свій вогонь. До того ж, ми спустилися у його печеру, Драконову Яму. Там ми змогли проникнути атмосферою цього місця та його містичності. Звичайно, ми не могли забути про міні-шопінг, де ми купили декілька сувенірів з тематикою замка та дракона для наших рідних.

Гуляючи містом неможливо не помітити десятки релігійних пам’яток, які шпилями своїх башт наче змагаються – хто вище.

/Files/images/1_veresnya/unnamedфывф.jpg /Files/images/1_veresnya/kosciol_sw_franciszka_z_asyzu_061_big.jpg

Костел св. Франциска Асcізького і прилеглий до нього францисканський монастир - сакральний комплекс. Церква, яка одною з перших у Кракові, була відзначена 23 лютого 1920 р. титулом Малої базиліки.

/Files/images/1_veresnya/уцке.jpg /Files/images/1_veresnya/укеук.jpg /Files/images/1_veresnya/Kościół-św.-Andrzeja.jpg

Костел святого Андрія — римо-католицький храм у центрі міста Кракова у Старому Місті. Костел звели в 1079–1098 роках

/Files/images/1_veresnya/kosciolmariacki7-tmb-1200x628xfill.jpg /Files/images/1_veresnya/alterаы.jpg


Одним з костелів, що запам'ятався найбільше, був костел Пресвятої Діви Марії — один з найбільших і найважливіших, після Вавелського кафедрального собору, костелів Кракова, З вищої вежі цього храму щогодини традиційно виконується на трубі спеціальний сигнал — гейнал, що раніше слугував сигналом точного часу. Ми дізналися декілька легенд пов’язаних з цим костелом: про братів, що змагалися у кого вежа вийде краще, і чому мелодія, що грає трубач, звучить так наче її різко обірвали.

/Files/images/1_veresnya/Galeria_04.jpg

Весь свій вільний вечір ми присвятили шопінгу. Архітектори добре попрацювали, з’єднавши під одним дахом центральний автовокзал, центральний залізничний вокзал та величезний торговельний комплекс з десятками магазинів брендового одягу, взуття та ресторанами швидкого харчування.

Ми ходили по Галереї Краківській більше 5 годин, вибирали собі та рідним речі, що нам стануть колись у нагоді та подарунки. Для декого це був перший досвід самостійного шопінгу і це було незабутньо. Знайти, вибрати, поміряти, впевнитись, купити - і все це САМОСТІЙНО. Ми витратили на це багато часу, але вибір був величезний.

Вечерю ми знов приготували самі у хостелі, і після неї ми пішли на вокзал, очікувати наш автобус, що повернув би нас до України. На жаль, а може і ні, він запізнився на 50 хвилин. Так як ми уже всі дуже потоваришували, для час пройшов досить швидко через наші постійні розмови. І ось, о дванадцятій годині ночі наш автобус приїхав. Прийшлося пересадити декількох пасажирів з наших місць і автобус компанії FlixBus швидко і плавно, довіз нас автострадою до кордону з Україною.

/Files/images/1_veresnya/jacek-dylag-SPpsFbCaN2A-unsplash.jpg

Щоб завершити, треба сказати, що усю нашу прогулянку Краковом ми не могли відірвати очей від неймовірної краси споруд, що оточували нас на кожному кроці. Ми відчували присутність минулого всюди, де проходили. Це були незабутні відчуття та враження. Ми дуже раді, що змогли опинитися у такому цікавому місті, як Краків, тому що це був надзвичайний і корисний досвід для нас

/Files/images/1_veresnya/IMG_20210726_185003.jpg

Анастасія Баланенко


"Плюси" та "мінуси" нашого перебування у Польщі

"Плюси" участі у Проекті у Польщі - це, звісно те, що ми побачили гарні гірський та водолікувальний курорти. Вони вразили нас чистим повітрям, великою кількість парків та садів та неймовірним краєвидом.

Ми побачили і маленькі міста - Тепліце, Еленя Гура, і другий за кількістю населення мегаполіс - місто Краків.

Нас гостинно зустріли наші польські друзі та розповіли про себе та своє життя. Не менш зворушливим був момент від'їзду.

Також мені з друзями сподобалась дуже смачна польська кухня.

/Files/images/1_veresnya/03A50253-327F-4D36-8924-C8A58749A734(1).jpg

Усюди є "мінуси" але тут вони незначні.

Ми не могли залишати територію без вихователів та не було супермаркету біля нашої бази.

/Files/images/1_veresnya/6B75E366-6E58-43A3-A882-1AA9D1767CC4.jpg

Взагалі нам дуже сподобалось ця подорож, ми побачили багато чого нового та зустріли гарних знайомих.

/Files/images/1_veresnya/IMG_20210722_1641119.jpg

Андрій Бондаренко


Відеоматеріали Програми обміну

Клип про Програму обміну молоддю


Програма обміну молоддю "Прислів'я у кадрі". Projekt "PRZYSŁOWIA NA KLISZY"


Відеозвіт про Програму обміну 2021 р.

Кiлькiсть переглядiв: 93

Коментарi

Для того, щоб залишити коментар на сайті, залогіньтеся або зареєструйтеся, будь ласка.